Інклюзивне навчання

Інклюзія нова Інклюзія: нормативна документація
Інклюзивна освіта в Україні: попередній аналіз ситуації

Микола Сварник
Експертна оцінка ситуації щодо впровадження інклюзивної моделі освіти в Україні проведена на замовлення Міжнародного фонду «Відродження»
1. Законодавство........................................................................................................................................2
Які закони існують в Україні, де зазначається термін "інклюзивна освіта"?.........................         2
Яким чином в законах України захищаються права дітей з особливими потребами?.................. 2
Які права дітей з особливими потребами не є захищеними у законах України?............................3
2. Визначення............................................................................................................................................ 3
Які діти за визначенням відносяться до категорії дітей з особливими потребами?.......................3
3. Діагностика............................................................................................................................................4
4. Статистика.............................................................................................................................................4
5. Практичне впровадження........................................................................................................         8
Яка існує практика впровадження інклюзивної освіти у загальноосвітніх початкових та середніх школах? Що було зроблено? Які були результати? Чи були здійснені якісь дії на рівні політики в регіонах?...........                                                                                                                  8
6. Фінансування.........................................................................................................................................9
Яка існує фінансова формула забезпечення навчання дитини з особливими потребами? Загалом, чи хтось проводив дослідження, скільки коштує утримання неповносправної дитини в спеціальній школі порівняно з інтегрованим навчанням?..........................................................   9
Які державні установи займаються питаннями інклюзивної освіти? Що саме вони роблять? Чи є якась урядова структура, в повноваженнях якої передбачене впровадження інклюзивної/ інтегрованої освіти?..................................................................................................................          10
8. Неурядові організації..................................................................................................................... 10
Які неурядові організації займаються питаннями інклюзивної освіти? Що саме вони роблять10
9. Підготовка спеціалістів .............................................................................................................     11
Яким чином ведеться підготовка соціальних педагогів, які працюють з дітьми з особливими потребами?...........................................................................................................................................11
10. Лоббіювання........................................................................................................................................11
Чи лобіювались інтереси та захист прав дітей з особливими потребами на рівні Міністерства освіти і науки України, Комітету з питань науки та освіти Верховної Ради України, локальному рівні? Якщо "так", то ким, коли і які результати були досягнуті?..............................................    11
11. Донорська база.............................................................................................................................. 12
Які донори в Україні надають допомогу для дітей з особливими потребами?............................ 12
На які напрямки діяльності донори дають гроші?........................................................................   12
12. Громадська думка......................................................................................................................... 12
Чи проводилось в Україні дослідження щодо вивчення ставлення суспільства до проблеми дітей з особливими потребами?................................................................................................         12
13. Міжнародна підтримка.............................................................................................................    13
Які міжнародні донори підтримують проекти інклюзивної освіти/залучення дітей з особливими потребами до загальноосвітніх програм?................................................................... 13
М. Сварник. Інклюзивна освіта в Україні: попередній аналіз ситуації / Інклюзивна освіта. Збірник матеріалів проекту. – К.: 2013
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні», 2013 / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© М. Сварник, 2013

1. Законодавство
Які закони існують в Україні, де зазначається термін "інклюзивна освіта"?
Термін «інклюзивна освіта» (інший термін «залучення») в офіційних документах ще не набув поширення. Але близькі за змістом «інтегроване навчання» «інтеграція до загальноосвітніх закладів» в позитивному плані згадуються зокрема в «Концепції ранньої соціальної реабілітації» (Постанова КМУ №1545 від 12.10.00). Тут, до речі, задекларовані також збереження сім’ї на противагу поміщенню в інтернат та перевага «інтеграції до учнівського колективу» над домашньою формою навчання.
Державний стандарт початкової загальної освіти для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку (Постанова КМУ від 5.07.2004 №848) однією з своїх цілей бачить «створення передумов для запровадження інтегрованого навчання дітей», однак надалі в цьому документі термін «інтеграція» трактується більше як «інтеграція в суспільство», тобто дуже широко і розмито.
Закон «Про освіту» згадує про можливість навчатись екстерном та вдома, але ніяк не згадує про інтегроване навчання. Закон України «Про загальну середню освіту» натякає на існування дітей з особливими потребами як «дітей для навчання у спеціальних загальноосвітніх школах (школах-інтернатах)», не згадуючи про можливість їх інтеграції.
Яким чином в законах України захищаються права дітей з особливими потребами?
Діти з особливими потребами формально захищені настільки, наскільки й інші діти, тобто законодавство декларує повагу гідності, право на життя і охорону здоров’я, освіту, соціальний захист при потребі, виховання в родині і т.п.
Діти-інваліди (такий офіційний термін) згідно з Законом «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» мають загальні права як і інші неповносправні (заборона дискримінації на підставі інвалідності, право на освіту, на реабілітацію, право на Індивідуальну реабілітаційну програму, а також на здобуття професії). Зокрема, в Статті 21. «Держава гарантує інвалідам дошкільне виховання, здобуття освіти на рівні, що відповідає їх здібностям і можливостям. Дошкільне виховання, навчання інвалідів здійснюється в загальних або спеціальних дошкільних та навчальних закладах. Обдаровані діти-інваліди мають право на безплатне навчання музики, образотворчого, художньо-прикладного мистецтва у загальних навчальних закладах або спеціальних позашкільних навчальних закладах.». Ст.29 Цього закону гарантує, що «...Інваліди та сім'ї, в яких є діти-інваліди, мають переважне право на поліпшення житлових умов в порядку, передбаченому чинним законодавством.». Стаття 33.: «Діти-інваліди, що не мають батьків або батьки яких позбавлені батьківських прав і проживають у державних або в інших соціальних установах, після досягнення повноліття мають право на позачергове одержання житла і матеріальну допомогу на його благоустрій, якщо за висновком медико-соціальної експертизи вони можуть здійснювати самообслуговування і вести самостійний спосіб життя.»
Закон України «Про загальну середню освіту» має таке дивне положення щодо дітей з особливими потребами:
«6. Зарахування та добір дітей для навчання у спеціальних загальноосвітніх школах (школах-інтернатах), їх переведення з одного типу таких навчальних закладів до іншого проводиться за висновком відповідних психолого-медико-педагогічних консультацій у порядку, встановленому Міністерством освіти України.
М. Сварник. Інклюзивна освіта в Україні: попередній аналіз ситуації / Інклюзивна освіта. Збірник матеріалів проекту. – К.: 2013
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні», 2013 / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© М. Сварник, 2013
У разі, якщо батьки або особи, які їх замінюють, всупереч висновку відповідної психолого-медико-педагогічної консультації відмовляються направляти дитину до відповідної спеціальної загальноосвітньої школи (школи-інтернату), навчання дитини проводиться за індивідуальною формою.»
Тобто, з одного боку, держава нібито штовхає дітей в інтернати, бо так правильно з точки зору комісії, а з другого дозволяє вчитись за місцем проживання. Саме положення про індивідуальну форму навчання дозволяє дитині вчитись вдома, але й не забороняє відвідувати окремі або навіть всі заняття в школі за місцем проживання.
Закон «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам»: (Прийнятий 16.11.00 № 2109-Ш) встановлює такі суми допомог: Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства І групи — 100 грн у місяць; інвалідам ІІ групи — 70 грн у місяць; інвалідам ІІІ групи (непрацюючим) — 50 грн у місяць; дітям-інвалідам — 70 грн у місяць. Надбавка на догляд за інвалідом з дитинства І групи — 50 грн у місяць; за дитиною-інвалідом — 50 грн у місяць. Таким чином розмір державної соціальної допомоги для інвалідів з дитинства І групи з урахуванням надбавки на догляд 150 грн у місяць, для дітей-інвалідів віком до 16 років з урахуванням надбавки на догляд за ними — 120 грн у місяць. Це дуже недостатнє фінансове забезпечення потребуючих громадян, і воно є практично єдиним джерелом існування для багатьох сімей.
Діти-інваліди мають право на оздоровлення та літній відпочинок, однак практично отримати відповідну путівку у санаторій в літній період дуже проблематично, зрештою, в Україні не існує санаторіїв, обладнаних згідно з вимогами доступності навіть за тими будівельними нормами, які діють в Україні.
Які права дітей з особливими потребами не є захищеними у законах України?
В українському законодавстві не передбачені або практично ігноруються більшість рекомендацій Стандартних правил ООН, зокрема:
􀁹замість поглиблення усвідомлення – явне ігнорування,
􀁹в охороні здоров’я – явно недостатня профілактика неповносправності,
􀁹реабілітаційні послуги за місцем проживання – велика рідкість, звичайно треба кудись їхати,
􀁹щодо освіти – не передбачена освіта дітей з середніми і важкими вадами,
􀁹не узаконена освіта в загальноосвітній системі,
􀁹слабе або відсутнє професійне навчання дітей з особливими потребами,
􀁹доступність середовища передбачена законом, але практично ігнорується,
􀁹участь громадських організацій у виробленні політики недостатня.
Так само ігнорує міжнародні рекомендації щодо інклюзивної освіти і Доктрина розвитку освіти. В розділі про рівний доступ для дітей з особливими потребами в якості перспектив розвитку на 25 років вперед декларується безкоштовність, рання діагностика, корекція і реабілітація, допомога батькам, а також розвиток закладів спеціальної освіти
2. Визначення
Які діти за визначенням відносяться до категорії дітей з особливими потребами?
Загалом діти в системі освіти поділяються на категорії, відповідні до історично сформованих типів закладів. Зокрема основні категорії - це: діти з затримкою психічного М. Сварник. Інклюзивна освіта в Україні: попередній аналіз ситуації / Інклюзивна освіта. Збірник матеріалів проекту. – К.: 2013
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні», 2013 / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© М. Сварник, 2013
розвитку (ЗПР), розумово відсталі (РВ) з детальнішим розділенням за важкістю, а також сліпі і слабозорі, глухі і слабочуючі, з вадами мови, діти з фізичними вадами, з них часом окремо виділяють дітей з ДЦП та наслідками поліомієлітів (останнє – анахронізм). Є ще діти з комбінованими вадами і деякі інші. Впадає в око штучність, механістичність такого поділу.
Інший підхід – це ототожнення «дітей з особливими потребами» з «дітьми-інвалідами», тобто з тими, які мають офіційно встановлену Медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) інвалідність. До 16 років, а з цього року до 18-ти така дитина має офіційний статус «дитини-інваліда», а пізніше – «інваліда дитинства» відповідно 1-ї, 2-ї або 3-ї групи і забезпечується відповідними соціальними виплатами.
3. Діагностика
Яка діагностика застосовується для класифікації дітей до різних категорій? Які категорії визначені на сьогоднішній день?
МСЕКи керуються при визначенні інвалідності відповідними наказами Міністерства охорони здоров’я. Часто попередньо дитина проходить обстеження у лікувальних закладах, поліклініках за місцем проживання. Буває, що для встановлення інвалідності штучно вимагають госпіталізації дитини на певний період у стаціонар. В цьому випадку застосовується відповідна медична діагностика.
ЗПР, РВ різних стадій, сенсорні вади, вади мови та інші названі попередньо категорії встановлюються згідно з законом Психолого-медико-педагогічними консультаціями у відповідності з їхніми інструкціями. До складу ПМПК входять спеціалісти – лікарі, логопеди, спеціальні педагоги (дефектологи), які мають відповідну професійну підготовку і методики. Іноді форма організації цих обстежень, надзвичайно короткий час на одну дитину, незвичне оточенням, втома і т.п. не дозволяє об’єктивно обстежити та оцінити рівень розвитку дитини.
Важко сказати, наскільки наші діагностичні органи знайомі з міжнародною класифікацією порушень, неповносправностей та інвалідностей (ICIDH) та чи застосовують її. Спеціалісти, очевидно, застосовують різні методики функціональної діагностики, прийняті в їхніх галузях, для з’ясування реального рівня розвитку та зони найближчого розвитку дітей.
4. Статистика
Скільки існує в країні спеціалізованих шкіл для дітей з особливими потребами? Скільки дітей навчається в цих школах в країні? Який їхній процент від загального числа дітей, що навчаються в загальноосвітніх школах? Чи можна мати статистику щодо кількості дітей різних категорій у різних спецшколах?
У системі освіти працюють 239 спеціальних загальноосвітніх шкіл та шкіл-інтернатів для розумово відсталих дітей, у яких навчаються і виховуються 36 605 осіб, в т.ч. 23 спеціальні школи для розумово відсталих дітей (з подовженим днем) з числом учнів 3253 особи. У спеціальних класах при загальноосвітніх школах, що можна вважати однією з форм інтегрованого навчання , навчається 661 розумово відстала дитина. У системі М. Сварник. Інклюзивна освіта в Україні: попередній аналіз ситуації / Інклюзивна освіта. Збірник матеріалів проекту. – К.: 2013
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні», 2013 / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© М. Сварник, 2013
соцзахисту діють 56 дитячих будинків-інтернатів для дітей з вадами фізичного та (або) розумового розвитку для 7800 вихованців віком від 4 до 18 р.
За даними 1990/01 навчального року по областях (ця і наступна таблиці запозичені зі Звіту «Рівний доступ до якісної освіти» (Нікітін В., Зубрицька М., Рубановська К. та ін., 1991)

1. Кількість денних середніх навчальних закладів на початок 2000/01 навчального року для дітей з вадами розумового та фізичного розвитку.
2. Кількість денних міських середніх навчальних закладів на початок 2000/01 навчального року для дітей з вадами розумового та фізичного розвитку.
3. Кількість денних сільських середніх навчальних закладів на початок 2000/01 навчального року для дітей з вадами розумового та фізичного розвитку.
4. Кількість учнів денних середніх навчальних закладів на початок 2000/01 навчального року для дітей з вадами розумового та фізичного розвитку.
М. Сварник. Інклюзивна освіта в Україні: попередній аналіз ситуації / Інклюзивна освіта. Збірник матеріалів проекту. – К.: 2013
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні», 2013 / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© М. Сварник, 2013
5. Кількість учнів денних міських середніх навчальних закладів на початок 2000/01 навчального року для дітей з вадами розумового та фізичного розвитку.
6. Кількість учнів денних сільських середніх навчальних закладів на початок 2000/01 навчального року для дітей з вадами розумового та фізичного розвитку.
На той час у денних середніх навчальних закладах навчалось 6 577 800 «здорових» учнів, тобто їх було 95% проти 5% у закладах для дітей з вадами розумового та фізичного розвитку.
На одному з круглих столів Фонду «Крок за кроком» у 2001 році звучало, що загалом близько 88 тис. дітей «потребують корекції». З них 14 800 «не охоплені» жодним програмами, 31671 перебувають в інтернатах, а решта, по ідеї, так чи інакше, вчаться в загальноосвітніх школах. Це число шляхом арифметичних дій становить 41529, тобто ймовірно біля 40 тис. учнів насправді стихійно, механічно, а хто й повноцінно, у цей час були інтегровані до загальносвітніх закладів.
Ці ж статистичні дані докладніше висвітлюють структуру спеціальної освіти. Зокрема, за програмою допоміжної школи навчалось 38 тис. дітей, у 6 школах сліпих – 836 чол., у 24 школах-інтернатах для дітей зі зниженим зором було 4 тис. дітей, у 33 школах-інтернатах для глухих дітей ще 4 тис., у 26 школах-інтернатах для дітей зі зниженим слухом – 3,4 тис., у 18 школах-інтернатах для дітей з ДЦП – 2,2 тис., у 14 школах-інтернатах для дітей з важкими порушеннями мови 3,2 тис., у 32 школах-інтернатах для дітей з затримкою психічного розвитку (інакше званих школами інтенсивної педагогічної корекції) – 4,8 тис., та ще в спецкласах для дітей з затримкою розвитку близько 7 тис. дітей. Не дивно, якщо ці дані будуть суперечливими чи не складуть загальної цифри, бо звітують до міністерства люди, а статистику навіть на Заході називають «великою брехнею».

Поряд з тим останні дані по Львівській області показують небувале число учнів, які нібито навчаються в інтегрованих класах загальноосвітніх шкіл – більше 13 тис. учнів М. Сварник. Інклюзивна освіта в Україні: попередній аналіз ситуації / Інклюзивна освіта. Збірник матеріалів проекту. – К.: 2013
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні», 2013 / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© М. Сварник, 2013
з особливими потребами, або близько 73% від усіх дітей шкільного віку. Не навчаються («зняті з всеобучу»?) всього лиш 4% дітей. Не виключено, що ці дані подані ОПМПК до управління освіти під певним психологічним тиском з боку громадськості та з бажанням «показати лицем» свою роботу щодо виявлення і скерування «у правильному напрямку», тобто в загальноосвітні школи, дітей з особливими потребами. Які ці потреби – чи це діти зі встановленою інвалідністю, чи з мінімальними відхиленнями, наприклад, легкими вадами вимови, короткозорістю, чи ті, що просто розгубились на комісії, сказати важко. Однак тенденції тішать бодай наявним психологічним переломом у ставленні до інтеграції. Адже напевно кілька років тому, коли на щорічних нарадах директорів шкіл лунали заклики «вичистити» школи від дітей, які за інструкціями там не повинні бути, ПМПК просто боялась би «показати» такі цифри.

У більшості навчальних закладів м. Львова навчаються діти з особливими потребами. Можна виділити три типи загальноосвітніх навчальних закладів у яких навчаються діти: з вадами зору, з вадами слуху та з порушеннями опорно-рухового апарату.
Крім того у Львові ще діє два експериментальні педагогічні майданчики: НРЦ «Джерело» (для дітей з фізичними та розумовими вадами) і НРЦ «Левеня» (для дітей з вадами зору), які проводять цілеспрямовану підготовку дітей до залучення в загальноосвітні школи.
Виданий посібник з інтегрованого навчання (Даніелс Е., Стаффорд К. Залучення дітей з особливими потребами до загальноосвітніх класів. – Львів: Т-во "Надія", 2000. - 255 с.) та інші книжки, корисні для цієї програми( Кірстен А. Хансен, Роксейн К. Кауфман, Стефан Сейфер. Освіта та культура демократії. Перекл. з англ. Львів: Галицька видавнича спілка, 2001.-152с.; Навчання учнів з важкими розумовими вадами. Посібник для вчителів / Перекл. з польської. Львів: Галицька видавнича спілка, 2001; Основні засади освітньої політики міста Львова(укр./англ.). Стратегічний документ. Львів: Інститут політичних технологій, 1999.-48с.; Романчук О. Дорога любові. Львів: Свічадо, 2001 р. – 128с.; Стандартні правила ООН щодо урівняння можливостей інвалідів. 1998 р.; Чарнов Д. Дж., Ратш К. Як досягти змін: посібник для батьків з обстоювання інтересів і громадської діяльності / перкл. з англ. Львів: Галицька видавнича спілка, 2002.-115с. Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство. – К.: Контекст, 2000. та інші.
На базі Педагогічного коледжу розпочато підготовку соціальних педагогів безпосередньо до роботи в класах залучення. Ці соціальні педагоги разом з реабілітологами з «Джерела» та деякими залученими консультантами стали ядром команди спеціалістів, які серйозно зрушили з місця інтеграційну програму в м.Львові. Працювала офіційно затверджена Управлінням освіти робоча група, яка готувала М. Сварник. Інклюзивна освіта в Україні: попередній аналіз ситуації / Інклюзивна освіта. Збірник матеріалів проекту. – К.: 2013
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні», 2013 / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© М. Сварник, 2013
документи, проекти наказів, звіти та подала робочий варіант Положення про інтегроване навчання.
Рішенням сесії Міської ради після прийняття Стратегічного документу були додатково офіційно введені ставки соціальних педагогів та реабілітолога. На той час уже були підготовлені та прийняті на роботу перші випускники-соціальні педагоги. Фонд «Крок за Кроком» провів у Kиєві ряд круглих столів з даного питання, за матеріалами яких з’явилось кілька публікацій у журналі фонду «Кроки до демократичної освіти». У Львівському Інституті освіти на курсах підвищення кваліфікації педагогів також був впроваджений навчальний курс з інтегрованого навчання.
6. Фінансування
Яка існує фінансова формула забезпечення навчання дитини з особливими потребами? Загалом, чи хтось проводив дослідження, скільки коштує утримання неповносправної дитини в спеціальній школі порівняно з інтегрованим навчанням?
За неофіційними даними утримання дитини в інтернаті системи соціального захисту (дуже приблизно) коштує 700-1000 грн./міс. Умови утримання дітей в найкращому разі можна охарактеризувати як терпимі, але часто можна почути характеристику «жахливі», чому можна зустріти підтвердження в пресі, через особисті відгуки відвідувачів та в дослідженні «Стан дотримання прав людей з інтелектуальною недостатністю – опікуваних інтернатних закладів України / Кравченко Р.І., Гончар Л.К., Майорова Н.В., Чернишевська Л.В.- Київ, 2004». Це, звичайно, свідчить, що кошти утримання далеко не достатні. Потрібне навчання, радикальне збільшення числа та професійного спектру, а також професійний відбір персоналу, ремонт та обладнання приміщень, впровадження реабілітаційних програм, спеціальні заходи щодо інтеграції в оточення, навчання навичкам, і т.д., і т.п. Не кажучи вже, що в першу чергу сама система інтернатного навчання не підходить в принципі, оскільки вона руйнує сім’ю (а яка може бути «ціна» цього факту для суспільства?). Тобто лишається ключове питання – чи варто вкладати кошти в хибну систему?
Навчання одного звичайного середнього учня загальноосвітньої школи у Львові в 2004 р. обходилось близько 1300 грн./міс. Умови навчання дітей можна охарактеризувати як середні. Якщо врахувати необхідність додаткової підтримки – навчання педагогів і персоналу, дообладнання шкіл пандусами, а в перспективі ліфтами, налагодження транспортування не лише в сільській місцевості, а й у містах, додаткові реабілітаційні, логопедичні та інші супутні послуги, ставки асистентів, адаптивне обладнання і апаратуру, комп’ютеризацію та інтернет, це буде також недешева система.
Система фінансового наповнення всіх необхідних служб і послуг і в одному, і в другому випадку могла б (і мала б) бути через Індивідуальну програму реабілітації (яка передбачена законом «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»), через Індивідуальний навчальний план (ще не передбачений законодавством), обчислені в кількісних, якісних та в кінці фінансових показниках. З другого боку, навчальні заклади можуть вже сьогодні скористатись «Положенням про індивідуальну форму навчання» таким чином, що кожна інтегрована дитина з особливими потребами, згідно з існуючими юридичними нормами, мала б наказом райВНО зараховуватись на індивідуальну форму навчання, але не дома, а на базі школи, отримуючи згідно з положенням, право на індивідуальні заняття тривалістю відповідно 10 (1-4 кл.), 14 (5-9 кл.) та 16 год (10-12 кл) на тиждень, що в переліку на ставки дає непогані можливості для шкіл організувати і М. Сварник. Інклюзивна освіта в Україні: попередній аналіз ситуації / Інклюзивна освіта. Збірник матеріалів проекту. – К.: 2013
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні», 2013 / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© М. Сварник, 2013
підтримку з боку вихователя чи соціального педагога, і консультації логопеда, психолога чи реабілітолога.
7. Державні структури
Які державні установи займаються питаннями інклюзивної освіти? Що саме вони роблять? Чи є якась урядова структура, в повноваженнях якої передбачене впровадження інклюзивної/ інтегрованої освіти?
У нормативних документах немає прямої вказівки вже впроваджувати інклюзивну освіту. Однак, оскільки освіта делегована місцевим органам управління, в компетенції місцевих рад є можливість впроваджувати ці підходи на місцях. Каталізатором цього процесу повинен виступити Експериментальний педагогічний майданчик, подаючи приклади, напрацьовуючи підходи, процедури і нормативні документи, (і в першу чергу прискоривши затвердження Положення про інтегроване навчання). Тут лишається ключова роль Інституту спеціальної педагогіки щоб лоббіювати питання інклюзивної освіти в Міністерстві освіти та Академії пед. наук, ініціювати звіт про стан справ в експериментальному майданчику. Іншим агентом впливу могла б стати Громадська рада з питань освіти інвалідів. Не виключено, що в союзники можна було б залучити Міністерство у справах євроінтеграції чи інші структури, які будуть займатися впровадженням європейських підходів і уніфікацією законодавства, куди можна подати запит про підготовку необхідних зразків нормативних документів.
Природними союзниками цього процесу повинні бути і фактично є мережа центрів реабілітації (ранньої соціальної реабілітації, раннього втручання, навчально-реабілітаційних) – вони мають готувати дітей саме до інтеграції, не до марнування життя в стінах інтернатів. Це ж саме мали б робити дошкільні установи. Активізація мережі центрів ранньої соціальної реабілітації (тут важлива позиція міністерства праці і соціальної політики) прискорила б цей процес.
Можливо, слід ініціювати створення якогось спеціального органу, особливо в даний час, коли структури нової влади якраз формуються.
8. Неурядові організації
Які неурядові організації займаються питаннями інклюзивної освіти? Що саме вони роблять?
Найбільш послідовна і систематична діяльність у цьому напрямку Всеукраїнського фонду «Крок за кроком» і його головного спонсора – Фонду «Відродження». Це і навчання, і розробка ідей, і лоббіювання, і зв’язок з міністерством, і охоплення всіх регіонів, інноваційні педагоги, прекрасна команда. Надзвичайно цінна експертна і ресурсна допомога з боку Міжнародної асоціації «Step by Step».
З іншого боку, дуже важлива роль належить організаціям батьків дітей з особливими потребами. В них концентрується справжнє, глибоке, вірне, до глибини душі, розуміння проблем і прагнення змінити долю своїх дітей. Це колосальна енергія материнського серця. А також це ресурси, залучені через їхні проекти. Серед першопроходців можна названи Навчально-реабілітаційний центр «Джерело» і товариство «Надія» у Львові, Оздоровчий центр «Шанс» і товариство «Аюрведа» в Білій Церкві, Благодійне товариство «Джерела» в Києві, Медико-соціальний реабілітаційний центр «Дорога життя» і товариство батьків в Ужгороді, Інститут і центр Раннього втручання в Харкові,
М. Сварник. Інклюзивна освіта в Україні: попередній аналіз ситуації / Інклюзивна освіта. Збірник матеріалів проекту. – К.: 2013
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні», 2013 / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© М. Сварник, 2013
товариство «Надія» і центр «Струмок» у Бродах, батьківські товариства в Червонограді, у Вінниці, в інших містах.
9. Підготовка спеціалістів
Яким чином ведеться підготовка соціальних педагогів, які працюють з дітьми з особливими потребами?
Якщо говорити про Львівський педколедж, то в програмі курсу «Соціальний супровід дитини з особливими потребами”, який викладається протягом семестру, є чотири блоки:
1) Загальні підходи до неповносправності. Соціальна модель неповноспрваності
2) Психологічні особливості роботи з дітьми та підлітками з неповносправністю
3) Техніки та навички асистування, переміщення, розвитку побутових вмінь
4) Практичні та організаційні аспекти роботи соціального педагога в класі залучення
Значна частина курсу присвячена практичним аспектам роботи, є заняття, які проводяться безпосередньо в класах залучення, з участю працюючих соціальних педагогів, з освоєнням на робочому місці. Психологічний блок викладає практичний психолог, яка сама пересувається на візку і завдяки цьому має більш автентичний підхід до проблеми. Заняття переважно проходять в інтерактивній формі, з використанням матеріалів і методик навчального курсу, розробленого міжнародними експертами Фонду «Крок за кроком». Головна цінність співпраці з Педколеджем у тому, що можна відібрати кандидатів на роботу безпосередньо в школах. Зважаючи на специфіку роботи та оплати, плинність працівників висока, і тому поновлення кадрової бази вкрай необхідне.
10. Лоббіювання
Чи лобіювались інтереси та захист прав дітей з особливими потребами на рівні Міністерства освіти і науки України, Комітету з питань науки та освіти Верховної Ради України, локальному рівні? Якщо "так", то ким, коли і які результати були досягнуті?
Про лоббіювання на рівні Міністерства освіти і науки можуть розказати багато цікавого працівники Фонду «Крок за кроком» і в першу чергу п. Наталя Софій. Рівень співпраці з міністерством дійсно унікальний і надзвичайно тісний. Головний успіх – це, безумовно Експериментальний майданчик з залучення, а також серія інших наказів міністерства щодо дошкільної освіти, молодших класів, стандартів освіти в програмі «Крок за кроком», інших питань. Співпраця з міністерством та галузевими інститутами триває стільки, скільки Фонд – більше 10 років. Наслідком цієї співпраці і її формами є участь висококваліфікованих спеціалістів у справах Фонду, зокрема в семінарах, засіданнях Правління і через це сприяння поширенню ініціатив серед педагогічної громадськості та навчальних закладів. З другого боку, члени Фонду та інших партнерських організацій виступали експертами при підготовці важливих документів, затверджених МОН.
Приклад лоббіювання на локальному рівні – участь батьків-громадських лідерів зі Львова у розробці Стратегічного документу «Освітня політика міста Львова», який був затверджений сесією міської ради і один з розділів якого послужив основою для затвердження модельних шкіл програми інтегрованого навчання та виділення додаткових ставок соціальних педагогів, фахівців фізичної реабілітації для цих шкіл.
М. Сварник. Інклюзивна освіта в Україні: попередній аналіз ситуації / Інклюзивна освіта. Збірник матеріалів проекту. – К.: 2013
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні», 2013 / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© М. Сварник, 2013
Звіти про діяльність експериментальних педагогічних майданчиків на базі НРЦ «Джерело» та НРЦ «Левеня» зі Львова доповідались на Презиції Академії педагогічних наук та були схвалені у 2001 р., що дозволило успішно продовжувати їх діяльність та підвищило авторитет і позицію цих громадських груп серед керівництва міста та громадськості. Це також дозволило прийняти інші позитивні рішення міської ради (напр. положення про комплектацію, звільнення від оплати за землю, тощо).
11. Донорська база
Які донори в Україні надають допомогу для дітей з особливими потребами?
Місцева донорська база в Україні все ще незначна порівняно з міжнародними донорами. Найчастіше надходять пожертви від місцевих представників нового бізнесу, банків, депутатів, меншою мірою від представників політичних партій під час виборчих кампаній. Пожертви з боку локального бізнесу частіше надходять від особистих знайомих через їхню повагу до справи, яку роблять батьки, розуміння проблем дітей, бажання прилучитись до доброї справи. Ці пожертви надходять не завдяки, а всупереч законодавству про доброчинність, яке явно не заохочує приватну добродійну допомогу, а навпаки всіляко утискає і знеохочує жертводавців.
На які напрямки діяльності донори дають гроші?
Більш охоче місцеві донори спонсорують конкретні речі, такі як комп’ютери, меблі під певну програму, будівельні матеріали для ремонту приміщення, коли вони бачать, як використовується їхній дар.
Буває, що «вірний» спонсор тривалий час дає невеликі суми, але частіше це одноразові пожертви, які важко або неможливо спланувати. Дуже важко забезпечити безперебійне функціонування транспорту для довезення дітей з особливими потребами на навчання в школи, чи тривалу оплату зі спонсорських коштів додаткового персоналу, не передбаченого типовими штатними розкладами, хоч це життєво необхідно для тривання програм.
Кампінії збору коштів способами, описаними в довідниках, дають в Україні малий ефект. Найбільше впливають особисті переконливі бесіди, прохання, які виходять від автентичних людей, які жертовно працюють «на ідею». Невеликі розміри пожертв не вимагають написання складних аплікаційних форм, громіздкої звітності. Однак якщо в якості донора виступає держава, звітність буває надзвичайно багатоповерхова, а обмеження складні і дріб’язкові.
12. Громадська думка
Чи проводилось в Україні дослідження щодо вивчення ставлення суспільства до проблеми дітей з особливими потребами?
Про ставлення суспільства до інтеграції та загалом до дітей з особливими потребами можна до певної міри скласти враження, якщо слідкувати за публікаціями в пресі та теле- і радіосюжетами. Можна сказати, що тональність публікацій найчастіше жаліслива, що може бути образливим для людей з особливими потребами, створює стереотип «нещасного інваліда». На другому місці за частотою можна поставити публікації, які в позитивному ключі показують приклади успішної діяльності, вірно розставляють М. Сварник. Інклюзивна освіта в Україні: попередній аналіз ситуації / Інклюзивна освіта. Збірник матеріалів проекту. – К.: 2013
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні», 2013 / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© М. Сварник, 2013
акценти, представляючи описаних персонажів у їх рівноправності, наполегливості, талановитості, винахідливості тощо. Ще рідші, але надзвичайно неприємні за резонансом бувають негативно-сенсаційні публікації, у яких часом лунають такі слова як «діти-мутанти», порівняння з павуками, проскакують натяки на шкідливі звички батьків, «розплату за гріхи» чи інші дурниці.
Показовим є дослідження Світлани Єфімової про ставлення однокласників до дітей з особливими потребами у львівських школах. Основними висновками дослідження були про добре, а часом надто добре ставлення до однокласників з вадами, які почали вчитись одночасно (з першого класу) і це ставлення зберігалось протягом всієї початкової школи. Дещо більш нейтрально діти ставились до однокласників у підлітковому віці, а в старших класах траплялись випадки психологічної ізоляції, тим більше якщо учень чи учениця з особливими потребами приєднались до класу не з самого початку. Є свідчення тривалих позитивних стосунків від першого класу і навіть після закінчення школи. Приклади явної ворожості, агресії, насмішок, всупереч існуючому стереотипу, насправді трапляються досить рідко. Існує така думка, що негативне ставлення до «неправильних» учнів може передаватись учням від дорослих, найчастіше батьків або вчителів, навіть якщо вони явно не демонструють такого ставлення.
Нам траплялись випадки, коли учні, у яких бували прояви негативної поведінки, після появи в школі учнів з особливими потребами, ставали на їх захист, проявляли опікунче, дружнє, позитивне ставлення до них, як до слабших членів суспільства, та в кінці виправляли свою поведінку.
13. Міжнародна підтримка
Які міжнародні донори підтримують проекти інклюзивної освіти/залучення дітей з особливими потребами до загальноосвітніх програм?
В списку донорів почесне перше місце займає Фонд «Відродження» та OSI, включаючи їх філії, зокрема Фундацію Стефана Баторія – на навчання, тренінги, міжнародні контакти, створення мереж, громадську підтримку, інституційний розвиток. Слід відзначити серію проектів британських HRPF, DFID, Британської Ради, Фонду Know-How, спрямованих в першу чергу на правозахисний аспект, а також створення інноваційних моделей діяльності, яка б служила прикладом забезпечення прав на освіту, відпочинок, спілкування, збереження і підтримку сім’ї, а також на створення мереж соціально активних організацій та розробку міжнародної конвенції захисту прав людей з особливими потребами. Гарна робота була проведена завдяки Альянсу та Творчому центру Counterpart, які на гроші, надані USAID сприяли тренінгам, майстерням, семінарам, соціальним проектам, впровадженню навчальних програм. До цієї роботи також долучались Елвін-центр та ряд інших організацій США в галузі демократичної освіти, обмінів, стажувань. Важлива і тривала допомога надавалась Канадським бюро міжнародного розвитку CIDA та Канадським фондом дітям Чорнобиля CCCF, зокрема на впровадження навчання фахів «фізична реабілітація» та «соціальна робота», підготовку навчальних матеріалів, налагодження клінічних практик, а також на інституційний розвиток, безпосередню реабілітаційну діяльність, впровадження програми раннього втручання, приїзд канадських експертів та поїздки українців на стажування. Ряд проектів на підтримку питань захисту неповносправних, їх доступу до різних соціальних сфер, зокрема працевлаштування, ремонту допоміжного обладнання, досліджень, тренінгів, організаційного розвитку, конференцій, коаліцій, в тому числі транскордонних М. Сварник. Інклюзивна освіта в Україні: попередній аналіз ситуації / Інклюзивна освіта. Збірник матеріалів проекту. – К.: 2013
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні», 2013 / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© М. Сварник, 2013
підтримали голандський фонд Matra та Карпатський фонд. Ряд німецьких фундацій підтримали впровадження інноваційних методик, зокрема Монтесорі, соціальної педіатрії, реабілітації, різноманітних гуманітарних проектів, обмінів, навчання спеціалістів, досліджень. Світовий банк, а через нього Український фонд соціальних інвестицій вклали значні гроші у досить рідкісну галузь – створення соціальної інфраструктури в найбідніших районах та областях України, серед них і в підтримку інтегрованих шкіл, дитсадків, батьківських громадських організацій і особливо в розвиток соціальних послуг. Кілька дуже успішних проектів спонсорував Дитячий фонд ООН UNICEF. Цей перелік можна продовжувати в нескінченність, але нам хотілось би, щоб Україна змогла завдяки всій цій допомозі досягти такого потенціалу, щоб самій помагати іншим, біднішим країнам, у розвитку їхнього добробуту, прав та ініціатив, у тому числі й інклюзивного навчання дітей з особливими потребами.
Микола Сварник,
доцент кафедри соціології і соціальної роботи НУ «Львівська політехніка»,
голова ради Коаліції захисту прав інвалідів та осіб з інтелектуальною недостатністю, член правління Всеукраїнського фонду «Крок за кроком»

          Методичні рекомендації щодо організації
                  навчально-виховного процесу
              для дітей з особливими потребами

Зміст
І. Вступна частина
1. Що таке інклюзія?
2. Основні поняття інклюзії.
3. Принципи та цінності інклюзії.
ІІ. Хто такі діти з особливими освітніми потребами?
(вади, захворювання та інші проблеми, які можуть спричинити особливі освітні
потреби)
ІІІ. Здійснення процесу оцінки та розробки індивідуального навчального плану:
1. Що таке індивідуальний навчальний план?
2. Компоненти індивідуального навчального плану.
3. З чого починати?
4. Команда.
5. Залучення батьків.
ІV. Адаптація та модифікація навчально-виховного процесу
1. Суть процесів адаптації та модифікації.
2. Види адаптації.
V. Портфоліо
1. Що таке портфоліо?
2. Види портфоліо
VІ. Спостереження
VІІ. Висновки

4
Інклюзивна освіта – перспектива нова.
Хоч різні можливості – рівні права!
Кожна дитина – це цілий світ,
Освіта, повага і рівність для всіх!
Вступ
Сьогодні проблема навчання дітей з особливими освітніми потребами набуває широкої актуальності. Інклюзивна освіта стає доступною для дітей з особливими освітніми потребами, адже право на рівний доступ до якісної освіти та навчання за місцем проживання в умовах загальноосвітнього закладу – це право всіх дітей.
Кожна людина, незалежно від особливих потребі степеня інвалідності, має право на одержання освіти, якість якої не відрізняється від якості освіти інших. Цей принцип, відбитий у низці міжнародних документів, покладений в основу організації інклюзивного навчання дітей з особливими освітніми потребами, котре впроваджується з метою реалізації їхнього права вибору навчального закладу та форми навчання за місцем проживання із забезпеченням усіх необхідних для цього умов.
Концепція інклюзивної освіти відображає одну з головних демократичних ідей: усі діти є цінними й активними членами суспільства. Навчання в інклюзивних освітніх закладах є корисним як для дітей з особливими освітніми потребами, так і для інших дітей, членів родин і суспільства в цілому. Як свідчать дослідження, в інклюзивних класах та дитячих садках наголос робиться в першу чергу на розвитку сильних якостей і талантів дітей, а не на їхніх особливостях. Взаємодія з іншими дітьми сприяє когнітивному, фізичному, мовному, соціальному та емоційному розвитку дітей з особливими освітніми потребами. При цьому діти з типовим рівнем розвитку демонструють відповідні моделі поведінки дітям з особливими потребами й мотивують їх до розвитку та цілеспрямованого використання нових знань і вмінь. Взаємодія між дітьми з особливими потребами та іншими дітьми сприяє налагодженню між ними дружніх стосунків. Завдяки такій взаємодії діти вчаться природно сприймати та толерантно ставитись до людських відмінностей, вони стають більш чуйними, готовими до взаємодопомоги.
Інклюзія (включення) – процес збільшення ступеня участі всіх дітей у соціальному житті, в різних програмах.
Інклюзивна освіта- це система освітніх послуг, що ґрунтується на принципі забезпечення основного права діте на освіту та права здобувати її за місцем проживання, що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами в умовах загальноосвітнього закладу.
Інклюзивний освітній заклад – це заклад освіти, який відкритий для навчання всіх дітей, незалежно від їхніх фізичних, інтелектуальних, соціальних, емоційних, мовних чи інших особливостей. Цей заклад забезпечує безбар’єрне фізичне середовище, адаптує навчальні програми та плани, методи й форми навчання, тим самим надаючи можливість усім дітям успішно навчатись в тому числі і дітям з особливими освітніми потребами;залучає батьків до співпраці; співпрацює з фахівцями з метою надання спеціальних послуг відповідно до різних освітніх потреб дітей; створює позитивну атмосферу в шкільному середовищі та громаді загалом.
5
Інклюзія – це процес, це постійний пошук ефективних шляхів задоволення індивідуальних потреб усіх, без виключення, дітей. У цьому випадку відмінності розглядаються як позитивне явище, яке стимулює навчання дітей та дорослих.
Інклюзія пов’язана з визначенням перешкод та їх подоланням. Відповідно, вона включає проведення комплексної оцінки, збір інформації з різноманітних джерел для розробки індивідуального навчального плану розвитку та реалізації його на практиці.
В основу інклюзивної освіти покладена ідеологія, яка виключає будь-яку дискримінацію дітей, яка забезпечує однакове ставлення до всіх людей, але створює спеціальні умови для дітей з особливими потребами.
Тобто, система адаптується до потреб дитини.
Девіз інклюзії – рівні можливості для кожного!
Принципи та цінності інклюзії:
Інклюзивна освіта – цінності: Це визнання того, що всі діти можуть навчатися; Це робота зі всіма дітьми, незалежно від їх віку, національності, мови, походження, особливостей розвитку; Це вдосконалення освітніх структур, систем і методик для забезпечення потреб всіх дітей; Це частина великої стратегії по створенню інклюзивного суспільства; Це динамічний процес, який знаходиться постійно в розвитку.
Інклюзивна освіта базується на таких принципах: Цінність людини не залежить від її здібностей і досягнень; Кожна людина здатна відчувати і думати; Кожна людина має право на спілкування і на те, щоб бути почутою; Адаптація системи до потреб дитини, а не навпаки; Справжня освіта може здійснюватися тільки в контексті реальних взаємостосунків; Всі люди потребують підтримки і дружби ровесників; Задоволення індивідуальних освітніх потреб кожної дитини; Визнання спроможності до навчання кожної дитини та, відповідно, необхідність створення суспільством відповідно до цього умов; Залучення батьків до навчального процесу дітей як рівноправних партнерів та перших вчителів своїх дітей; Командний підхід у навчанні та вихованні дітей, що передбачає залучення педагогів, батьків та спеціалістів; Складність завдань повинна відповідати здібностям дитини; Рівний доступ до навчання у загальноосвітніх закладах та отримання якісної освіти кожною дитиною; Подолання потенційних бар’єрів навчання;
Переваги інклюзивної освіти:
Для дітей з особливими освітніми потребами:
 Завдяки цілеспрямованому спілкуванню з однолітками поліпшується когнітивний, моторний, мовний, соціальний та емоційний розвиток дітей;
 Ровесники відіграють роль моделей для дітей з ООП;
 Оволодіння новими вміннями та навичками відбувається функціонально;
 Навчання проводиться з орієнтацією на сильні якості, здібності та інтереси дітей;
6
 У дітей є можливості для налагодження дружніх стосунків зі здоровими ровесниками й участі у громадському житті;
Для інших дітей:
 Діти вчаться природно сприймати і толерантно ставитися до людських відмінностей;
 Діти вчаться налагоджувати й підтримувати дружні стосунки з людьми, які відрізняються від них;
 Діти вчаться співробітництву;
 Діти вчаться поводитися нестандартно, бути винахідливими, а також співчувати іншим;
Для педагогів та фахівців:
 Вихователі інклюзивних груп краще розуміють індивідуальні особливості дітей;
 Вихователі оволодівають різними педагогічними методиками, що дають їм змогу ефективно сприяти розвиткові дітей з урахуванням їхньої індивідуальності;
 Спеціалісти (медики, педагоги спеціального профілю, інші фахівці) починають сприймати дітей більш цілісно, а також вчаться дивитися на життєві ситуації очима дітей
Стислі характеристики основних вад і захворювань:
Означення вад
Термін «особа з вадами» вживається до людей, яким установлено відповідний медичний діагноз і в яких:
 Спостерігаються фізичні або розумові порушення, які суттєво обмежують їхню життєдіяльність (наприклад, порушення зору, слуху, мови, опоно-рухового апарата, самообслуговування, здатності до навчання, роботи, тощо),
 Були такі порушення в минулому;
 Вважається, що є такі порушення.
Термін «фізичні або розумові порушення» означає:
 Будь-які розлади, косметичні чи анатомічні вади нервової, серцево-судинної, дихальної, репродуктивної, травної, сечостатевої, ендокринної, кров’яної і лімфатичної систем, опорно-рухового апарата, органів чуття, шкіри тощо;
 Будь-які розумові чи психологічні розлади, наприклад, затримка психічного розвитку,органічні порушення мозку, психічні хвороби, нездатність до навчання тощо.
7
Аутизм і глибокі порушення розвитку.
Аутизм і глибокі порушення розвитку невизначеної природи мають багато спільних рис. Як правило, вони стають очевидними в дітей приблизно в три роки. Аутизм і глибокі порушення розвитку – неврологічні розлади, які порушують здатність дитини до спілкування, до розуміння мови, до гри і взаємодії з іншими.
Глухота, сліпо-глухота і порушення слуху
Глухота – це тяжкі порушення слуху, внаслідок яких людина не здатна сприймати звукову інформацію в будь-яких або майже будь-яких формах.
Сліпо-глухота – це комбіноване враження органів зору і слуху, при якому спостерігаються тяжкі порушення розвитку, зокрема комунікативних навичок.
Порушення слуху – це постійне або тимчасове погіршення слуху. Люди з порушеним слухом звичайно здатні сприймати певні звукові сигнали, зокрема мову.
Відставання у розвитку
Діагноз «відставання у розвитку» ставлять дітям віком до восьми років, у яких спостерігаються значні затримки розвитку в одній або кількох сферах. Це не стосується незначного тимчасового відставання. Йдеться про суттєві порушення, які за відсутності спеціальної допомоги можуть призвести до серйозних проблем з навчанням у школі.
Затримка психічного розвитку
Із затримкою психічного розвитку називають людей, рівень психічного розвитку яких нижчий за посередній і в яких спостерігаються труднощі в навчанні і соціальній адаптації, набагато нижчий за посередній загальний рівень інтелектуального розвитку.
Синдром Дауна
Це один з найпоширеніших хромосомних розладів, що легко розпізнається і який характеризується порушеннями розумового розвитку. Синдром спричинюється хромосомними розладами: внаслідок порушення в розвитку клітини, в якій нараховується 47 (замість 46 хромосом – як це буває при нормальному розвитку). Ця додаткова хромосома змінює перебіг розвитку організму і , зокрема, мозку. У більшості випадків Синдром Дауна діагностують під час хромосомного аналізу, одразу після народження.
Ортопедичні вади
До ортопедичних вад належать важкі порушення опорно-рухового апарата. Вони негативно відбиваються на навчальних успіхах дітей.
Інші види порушення здоров’я
До інших видів порушень здоров’я належать різноманітні гострі і хронічні захворювання, що недивно впливають на життєдіяльність дітей, а також їхні навчальні успіхи (наприклад, захворювання серця, туберкульоз, ревматизм, артрит, астма, серповиднокліткова (меніскоцитарна) анемія, гемофілія, епілепсія, отруєння свинцем, лейкемія, розлади уваги в поєднанні з гіперактивністю, діабет тощо)
Серйозні емоційні розлади
Про серйозні емоційні розлади можна говорити, якщо в дитини протягом тривалого часу спостерігаються такі симптоми:
 Дитини не здатна до навчання, і це не пов’язано зі станом її інтелекту, сенсорної системи або іншими медичними чинниками;
 Дитина не здатна будувати задовільні стосунки з однолітками і дорослими;
8
 У дитини спостерігається невідповідна поведінка або дивні почуття у звичних обставинах;
 Дитина почуває себе глибоко нещасною або перебуває у стані депресії;
 Особисті або якісь інші проблеми викликають у дитини страх або погіршення фізичного стану.
Тяжкі або численні вади
Раніше особи з тяжкими вадами традиційно вважалися розумово відсталими, оскільки не отримували необхідної освіти і підтримки. Коли таких дітей залучають до дошкільної програми, вони потребують постійної багатопрофільної допомоги. У цих дітей часто бувають також інші види вад, наприклад, порушення моторики і сенсорних систем, проблеми з поведінкою тощо.
Специфічні види порушень здатності до навчання
Порушення здатності до навчання – це розлади в одному або кількох базових психологічних процесах, що ускладнюють розуміння чи використання розмовної і писемної мови. Вони можуть виявлятися в поганій або недосконалій здатності слухати, мислити, говорити, читати чи виконувати математичні розрахунки.
Дефекти мови
Дефекти спричиняються недосконалістю мовних навичок і порушеннями моторики органів мови. Види дефектів можуть бути найрізноманітнішими – від поганої вимоги деяких звуків до повної нездатності розуміти і використовувати мову або розладів орально-моторних механізмів мовлення. Дефекти мови можуть викликатися втратою слуху, неврологічними розладами, затримками психічного розвитку, травмами мозку, дією хімічних і наркотичних речовин, фізичними вадами (розщілини губи і піднебіння), невикористанням мови. Однак у більшості випадків причина таких порушень невідома. Вони бувають пов’язані з іншими вадами, наприклад, аутизмом, затримками розвитку, церебральним паралічем чи різними видами нездатності до навчання.
Черепно-мозкові травми
Травмами мозку називають викликані зовнішніми фізичними чинниками ушкодження, внаслідок яких спостерігаються загальні або часткові функціональні і психологічні розлади діяльності мозку. В результаті відкритих і закритих черепно-мозкових травм порушується когнітивна здатність, пам’ять, увага, сенсорне сприйняття, розвиток мови і моторики, погіршується здатність до аргументації, абстрактного мислення, розв’язання проблем, змінюється психосоціальна поведінка, фізичні функції, процес переробки інформації тощо. Цей діагноз не стосується вроджених або дегенеративних змін у мозку і травм при народженні.
Погіршення зору і сліпота
Проблеми із зором у більшості випадків викликаються порушеннями функції очей, а не їхніми вадами. Крім того, погіршення зору може бути наслідком деяких дефектів і захворювань (таких як ретинальна дегенерація, альбінізм, катаракта, глаукома, проблеми з очними м’язами, дефекти рогівки, діабетична ретинопатія, вроджені вади очей, інфекції тощо)
Стислий огляд вад, захворювань та інших проблем зі здоров’ям, які можуть спричинити особливі навчальні потреби
Є багато вад і захворювань, внаслідок яких дитина може потребувати спеціалізованої навчальної допомоги, адаптації середовища та модифікації навчальних програм.
9
Алергія та астма
Алергія – аномальна реакція на певні речовини, так звані алергени. Алергічні реакції можуть бути тяжкими або незначними і виникати в будь-який час. Схильність до алергічних реакцій часто зумовлена спадковими чинниками. Слід мати на увазі, що стосовно дошкільнят інформації про алергію на певні речовини може ще не бути.
Астма – це хронічне захворювання, при якому рух повітря через дихальні шляхи може бути блокований внаслідок спазму м’язів або надлишку слизу. Напади астми у хворих людей можуть спричинятися провокуючими чинниками зовнішнього середовища. Внаслідок їхньої дії дихальні шляхи звужуються і в них виникає запалення, що супроводжується утрудненим диханням і кашлем. Прояви астми в дітей і дорослих відрізняються. У малят можуть спостерігатися такі симптоми як швидка респірація, гучне дихання, рефракція грудної клітки та гіперемія грудей.
Синдром порушення уваги в поєднанні з гіперактивністю
Синдром порушення уваги в поєднанні з гіперактивністю являє собою нейробіологічний розлад. У дітей із цим синдромом, як правило, невідповідна поведінка і погана концентрація уваги, вони імпульсивні й гіперактивні. Ці симптоми виникають у ранньому дитинстві (звичайно до семи років), вони є хронічними і спостерігаються, як правило, щонайменше протягом шести місяців. У таких малят можуть виникати труднощі з оволодінням соціальними вміннями, а також із розвитком гідності і самоповаги.
Церебральний параліч
Церебральний параліч – це порушення моторних функцій і контролю м’язів внаслідок ураження мозку перед, під час або невдовзі після народження дитини. Медичний термін «церебральний» означає «той, що стосується мозку», а «параліч» - порушення здатності до довільних рухів. Церебральний параліч не є прогресуючим або заразним, йог не можливо вилікувати у прямому розумінні цього слова, хоча правильне навчання та терапія, а також сучасні технології дають можливість особам із церебральним паралічем вести продуктивне життя. Церебральний параліч – це не захворювання, і його не слід так називати.
Діабет
Діабет – це складне хронічне захворювання, при якому організм внаслідок порушення обміну речовин стає нездатним належним чином переробляти вуглеводи, жири та білки.
Епілепсія та інші види нападів
Епілепсія – це хвороба, при якій спостерігаються раптові короткочасні зміни у роботі мозку. Коли клітини головного мозку функціонують невідповідно, свідомість людини, її рухи та дії можуть на короткий час порушуватися. Такий стан називається епілептичним нападом, тому цю хворобу інколи називають падучою. На епілепсію страждають люди всіх рас і народів. Бувають і інші, не епілептичні види нападів. Наприклад, у малят можуть виникати конвульсії при швидкому підвищенні температури. Напади можуть спричинятися й порушенням хімічної рівноваги в організмі людини або припиненням вживання алкоголю, наркотиків і деяких ліків. Факт одного нападу ще не означає, що людина хвора на епілепсію.
Наслідки пренатального впливу алкоголю
Ембріональний алкогольний синдром- це група порушень, безпосередньо пов’язаних з уживанням алкоголю матір’ю в період вагітності. Алкоголь може суттєво зашкодити розвиткові ембріона, особливо важкі випадки алкогольного синдрому спостерігаються в разі вживання алкогольних напоїв у перші три місяці вагітності – коли формується мозок і серце дитини. Результати наукових досліджень свідчать, що алкоголь навіть у малих кількостях може порушувати розвиток плоду, тому жінки повинні повністю відмовитися від його вживання.
10
Здійснення процесу оцінки та розробки індивідуального навчального плану
Що таке індивідуальний навчальний план?
Індивідуальний навчальний план (ІНП) – це один з найважливіших інструментів у роботі з дітьми з особливими освітніми потребами (ООП). ІНП – це формальний документ, який містить детальну інформацію про дитину і послуги, які вона має отримувати. Він розробляється командою педагогів і фахівців та об’єднує їхні зусилля з метою розробки комплексної програми роботи з дитиною і , водночас, визначає, які саме послуги надаватиме кожний фахівець. Батьки є активними учасниками розробки ІНП, оскільки вони знають своїх дітей краще за інших. ІНП визначає необхідні адаптації, модифікації та слугує підґрунтям для подальшого планування навчальних занять. Він розробляється та реалізується для кожної дитини з ООП.
Компоненти ІНП (додаток)
Під час створення ІНП головна увага звертається на розробку конкретних навчальних стратегій і підходів. Зазвичай,в ІНП містяться такі компоненти:
1. Інформація про дитину загального характеру:Ім’я дитини, її вік, адреса, телефон, імена батьків, порушення розвитку, дата зарахування дитини до навчального закладу, термін дії ІНП,
2. Поточний рівень знань і вмінь дитини, Наводяться відомості про рівень розвитку дитини, зафіксовані під час спостережень і досліджень: її вміння, сильні якості, стиль навчання, що дитина не вміє робити, у чому їй потрібна допомога тощо. У плані має бут зазначено, що турбує батьків. Має бути наведена інформація щодо впливу порушень розвитку дитини на її здатність до успішного навчання в групі загального розвитку. Всі відомості мають бути максимально точними, оскільки вони є підґрунтям для подальшої розробки завдань.
3. Цілі і завдання. Саме вони мають допомогти дитині опанувати певні завдання і вміння. Вони мають відповідати поточному рівневі розвитку дитини. У визначенні цих цілей і завдань беруть участь всі особи, причетні до роботи з дитиною.
Цілі- це твердження щодо бажаного результату. Вони можуть стосуватися знань, умінь, поведінки і мають бути чітко сформульовані, висловлені через позитивні твердження та бути зрозумілими всім, хто їх читає.
Завдання- це необхідні проміжні кроки на шляху до окресленої цілі, написані зрозумілими та простими термінами.
У плані має бути визначено, хто, що, коли і як має робити.
Цілі мають бути визначені в усіх сферах, де спостерігаються відставання у розвитку (інтелектуальний,соціальний та емоційний розвиток, розвиток моторики, мовленнєві навички тощо).
4. Спеціальні та додаткові послуги . В ІНП мають бути передбачені заняття з відповідними фахівцями (з логопедом, дефектологом, практичним психологом та іншими спеціалістами).
Педагоги та фахівці співпрацюють над інтегруванням додаткових послуг у навчальний процес. Іноді дитина потребує більш інтенсивних або особливих послуг, які можуть
11
надаватися лише у відповідному середовищі (наприклад, заняття з використанням спеціальної апаратури тощо). В цьому випадку доцільно домовитися з відповідним закладом, який може надавати такі послуги.
В ІНП має бути визначена кількість і тривалість занять фахівців з дитиною.
5. Адаптації модифікації. Відповідна адаптація середовища дає змогу дітям з ООП навчатися і виховуватися у звичайній групі дитячого садка. При розробці плану необхідно звернути увагу на необхідне облаштування середовища; використання належних навчальних методів, матеріали та обладнання; урахування сенсорних та інших потреб дитини.
6. Термін дії ІНП. Зазвичай, ІНП розробляється на один рік. Однак, члени групи з розробки ІНП (батьки, адміністратор, педагоги та ін.) можуть у будь-який момент запропонувати провести збори, щоб модифікувати план або скласти новий. Це може виявитися необхідним, , наприклад, якщо: Дитина досягла поставленої мети; У дитини виникають труднощі при досягненні визначених цілей; Надійшло прохання збільшити кількість послуг дитині; Дитину переводять до іншої школи; У дитини спостерігаються проблеми з поведінкою тощо.
Традиційно, розробку ІНП починають одразу після приходу дитини до навчального закладу, а термін дії плану закінчується через рік. Водночас, можна варіювати цей процес, пристосовуючи його до загального шкільного планування.
7. Інформація про прогрес дитини. Невід’ємною складовою процесу розробки ІНП є оцінка і збирання відомостей про успіхи дитини. При цьому можуть збиратися зразки робіт дитини, результати спостережень, контрольні листки, описи поведінки, результати порівнянь з типовим рівнем розвитку, результати тестів тощо.
Через деякий час педагог та інші фахівці оцінюють успіхи дитини, визначають, наскільки ефективним є навчальний план, діляться інформацією з батьками дитини. За потреби члени групи з розробки ІНП можуть ініціювати проведення зборів ще дол. Закінчення терміну дії плану.
Відомості про прогрес дитини (із зазначенням відповідних дат) записуються безпосередньо в ІНП.
ІНП можуть мати різний вигляд. При щоденних зусиллях педагогів щодо реалізації окреслених цілей і завдань, при ретельному документуванні всіх відомостей, можна очікувати на успішне навчання і розвиток дітей.
ПАМ’ЯТАЙТЕ, ІНП МАЄ БУТИ СКЛАДЕНИЙ ЗРОЗУМІЛОЮ ДЛЯ ВСІХ МОВОЮ!!!
З чого почати?
Будь-який процес варто розпочинати з планування. Для цього організуйте та проведіть першу установчу зустріч членів команди.
12
Установча зустріч членів команди. Запросіть на першу установчу зустріч усіх ймовірних членів команди (крім батьків дитини). Ними можуть бути педагоги із закладу в якому дитина перебувала раніше, штатні працівники вашого закладу: логопед, дефектолог, психолог та ін. якщо ці фахівці не є працівниками закладу, необхідно залучити їх, звернувшись до місцевої поліклініки, реабілітаційного центру тощо.
Установча зустріч проводиться з метою визначення оптимального складу команди та складання плану дій, що передує створенню ІНП.
Оптимальний склад команди – кількість фахівців, яка забезпечить реалізацію навчальної програми і спеціальних послуг.
План дій, що передує створенню ІНП, визначає цілі, засоби, ресурси, необхідні для вивчення членами команди сильних і слабких сторін дитини. Мета плану дій – отримати комплексну оцінку сильних і слабких сторін дитини. Засобами досягнення мети можуть бути спостереження, формальні тести й опитування (педагогів, батьків, безпосередньо дітей).
Проведення комплексної оцінки сильних і слабких сторін дитини. Створенню ІНП для дитини з ООП передує певний період оцінки, що дає змогу виявити особливості: поведінки, навчальних пріоритетів, конкретних вмінь, а також загального рівня розвитку дитини. Ця інформація дає педагогу змогу відповідним чином побудувати навчальний процес, задовольнити потреби дітей і сприяти їхньому всебічному розвиткові. Також слід проводити формальну оцінку дітей з використанням спеціальних методик, до якої мають бути залучені батьки і фахівці. Під оцінкою слід розуміти процес збирання всебічної інформації про дитину, яка потім використовується для визначення сильних якостей дитини та сфер, де вона відстає. Процес оцінки має на меті визначення рівня розвитку дитини, що дає змогу розробити відповідні навчальні плани та заходи. Процес оцінки дітей з ООП має бути комплексним, спрямованим і більш точним, аніж процес оцінки дітей з типовим рівнем розвитком. Це необхідно для того, аби найточніше визначити можливості дитини і всі сфери, де вона потребує допомоги.
До цього процесу оцінки слід залучати фахівців. Це має бути безперервний, колективний процес систематичних спостережень та аналізу. Результати, отримані під час лише одного спостереження тільки фахівцем, не можуть вважатися достовірними.
Для створення ефективного ІНП потрібні спільні дії педагогів, батьків і фахівців. Слід запевнити батьків, що під час проведення оцінки дитини, аналізу результатів робіт увага звертатиметься на сильні якості дитини; що це процес збирання інформації, яка допоможе педагогам і фахівцям працювати на користь дитини; що це засіб для розробки ІНП, який повністю відповідатиме потребам дитини. Інформацію про дитину можна одержати з різних джерел - від батьків, дорослих (включаючи тих, з ким дитина живе), від самої дитини, від фахівців, які з нею працюють та інших. Фахівці можуть допомогти точніше визначити рівень розвитку та потреби дитини. Суттєво допомогти під час оцінки дитини можуть спеціалісти (логопеди, сурдопедагоги, тифлопедагоги, медики, психологи та ін..). після завершення процесу оцінки всі, хто брав у ньому участь, аналізують результати.
Отримавши результати комплексної оцінки, необхідно перейти до розробки ІНП.
До групи з розробки ІНП можуть входити ті самі особи, які брали участь у процесі оцінки. Після того, як визначено перспективні цілі, члени команди переходять до спільного планування конкретних цілей а завдань на найближчий період.
13
ІНП розробляється командою, до складу якої входять:
 Педагоги, які будуть працювати з дитиною;
 Фахівці, які будуть залучені до навчально-вихового процесу;
 Батьки дитини;
 Керівник закладу.
Робота команди при складанні ІНП:
1. До початку першої зустрічі керівник закладу збирає та вивчає результати оцінки розвитку дитини, зустрічається з окремими педагогами, фахівцями з метою складання переліку питань, що будуть обговорюватися на першій зустрічі.
2. Керівник закладу призначає час і місце проведення зустрічі, максимально зручні для всіх членів команди.
3. Керівник закладу проводить першу робочу зустріч з розробки ІНП.
4. Важливо спільно вибрати керівника команди, він в подальшому плануватиме і призначатиме засідання, визначатиме місце зборів, сповіщатиме всіх учасників тощо.
5. Призначається зустріч з батьками, щоб представити та обговорити результати оцінки, рекомендації, запросити до процесу складання ІНП.
Приблизний план першої зустрічі команди:
1. Подякувати всім за проведену роботу.
2. Метою презентації результатів оцінки є визначення особливих потреб дитини для подальшого складання ІНП.
3. Нагадується про конфіденційність інформації, яка повідомлятиметься.
4. Представляється інформація про можливості та сильні сторони дитини, а не лише її проблеми.
5. Надається слово для презентації результатів усім, хто брав участь в оцінці сильних і слабких сторін дитини.
6. Після всіх виступів учасники висловлюють свої думки.
7. Які адаптації середовища необхідно здійснити?
8. Яких фахівців необхідно залучити?
9. Якою є поведінка дитини, яких змін вона потребує для покращення процесу навчання?
10. Який теперішній рівень досягнень дитини?
11. З удосконалення /розвитку яких навичок необхідно розпочати?
12. В яких сферах розвитку необхідно надати допомогу?
13. Скільки часу не тиждень триватимуть заняття з фахівцями або додаткові заняття?
14. В яких заходах, крім навчальних, дитини братиме участь?
15. Узагальнюється результат оцінки, коментарі та запитання.
Члени групи з розробки ІНП тісно співпрацюють і несуть спільну відповідальність за рішення стосовно заходів, необхідних для успішного навчання дитини.
Залучення батьків до розробки та подальшої реалізації ІНП
Участь батьків у розробці ІНП є надзвичайно важливою. Батьки можуть надати інформацію про стан здоров’я, розвитком, інтереси, особливості поведінки дитини.
14
У практиці залучення родин трапляються випадки, коли батьки не хочуть брати участь у розробці індивідуального плану. Причини такої поведінки можуть бути різними: від небажання приділяти час власній дитині, до недовіри членам команди.
Кроки співпраці :
1. До початку розробки ІНП надається батькам більше інформації про ІНП, його зміст.
2. Знайомство батьків із членами команди та наголошується на конфіденційності почутої ними інформації. Це дасть батькам змогу почуватися комфортніше.
3. Повідомляється батьків, що очікується від них інформація, яка, на їхню думку, є важливою для розробки ІНП.
4. Підписання батьками ІНП є важливим кроком до його реалізації. План вважається ухваленим, якщо він погоджений з батьками та підписаний ними.
Адаптація та модифікація навчально-виховного процесу.
Сутність процесів адаптації та модифікації
Виважене, ефективне навчання приносить користь всім дітям. Однак, дітей з ООП може стати необхідною додаткова, а іноді і спеціальна підтримка у навчанні, яка допоможе їм брати повноцінну участь у заняттях і реалізовувати свій потенціал.
Щоб досягти успіху та задовільнити різноманітні потреби дітей, зумовлені їхніми здібностями, рівнем розвитку, інтересами та іншими відмінностями, , педагогам необхідно змінювати методи навчання, навчальне середовище, матеріали тощо. Педагоги, котрі досягають успіху в навчанні дітей з ООП, застосовують різноманітні методи навчання, які змінюються залежно від спеціальних потреб дитини. Ці зміни або пристосування до потреб дитини відбуваються через адаптації або модифікації.
 Адаптація – змінює характер навчання, не змінюючи зміст або понятійну сутність навчального завдання. Наприклад, під час проведення педагогічних занять дитину, яка має проблеми зору педагог садить ближче до себе; або дитина із синдромом Дауна, яка потребує тактильного, тілесного контакту садиться біля педагога;
 Модифікації навчання – модифікації змінюють характер навчання, змінюючи зміст або понятійне складність навчального завдання. Наприклад, на занятті з логіко-математичної діяльності вихователь для всіх дітей готує аркуші паперу з трьома завданнями, а для дитини з синдромом Дауна – лише одне.
 Підкріплення/доповнення навчання – додаткові заняття/ завдання можуть бути необхідними, щоб дати дітям змогу засвоїти/ вивчити навчальний матеріал. Наприклад, у темі «Тварини спекотних широт» згадуються тварини, яких діти ніколи не бачили або бачили лише в цирку або по телебаченню. Перед тим, як визначити рівень знань дітей з даної теми, педагог проводить попередню роботу, використовуючи різні засоби: фотографії, комп’ютерні програми та ігри.
15
Види адаптації
Під час вибору того чи іншого виду адаптації слід бути обачним, не використовувати адаптацію, якщо вона не потрібна. Вибір виду адаптації має бути лише тоді, коли це необхідно для успішного застосування методу навчання.
Сфери адаптації: Фізичне середовище – адаптація змінює середовище (пандус, пристосування туалету, зміна освітлення, розташування меблів тощо); Навчання – адаптація змінює процес навчання (спосіб повідомлення матеріалу, спосіб організації дітей); Адаптація навчального плану – модифікація навчального плану або цілей і завдань; видозміна завдань тощо; Вказівки – адаптація змінює методи та щоденні заняття, які використовує педагог; Матеріали – адаптація полягає у пристосуванні навчальних інструментів та матеріалів до індивідуальних потреб дитини (об’ємні пензлі, олівці, аркуші із завданнями, роздатковий матеріал);
Вибір видів адаптації та модифікації здійснюється з урахуванням конкретних потреб дитини, а саме:
 Поведінка: адаптація спрямована на вирішення проблем, які пов’язані з виконанням правил та вимог до поведінки. Наприклад, дитина з дефіцитом уваги може потребувати частих перерв. Або дитина з аутизмом при переході від одного виду діяльності до іншого потребує візуальних підказок (наприклад, це можуть бути піктограми, які допоможуть дитині зорганізувати свою діяльність);
 Організаційні навики – адаптація допомагає дітям зосередити увагу на завданні, що виконується. Наприклад, при виконанні завдань на роздаткових аркушах, дитині яка має проблеми із сприйняттям цілісного образу предметів, доцільно розділити сторінку на розділи;
 Сенсорні потреби – адаптація шляхом надання дитині допоміжних засобів (слуховий апарат, окуляри тощо). Наприклад, дитині з порушенням слуху відводять місце ближче до вчителя.
У деяких випадках певні види адаптації задовольняють загальні потреби дітей з порушенням розвитку. Так, наприклад, під час навчання дитини з синдромом Дауна, необхідно розташовувати демонстраційний матеріал безпосередньо перед дитиною і в збільшеному масштабі.
Педагогу необхідно докласти зусиль аби залучити батьків дитини до пошуку ідей стосовно адаптації. Сім’ї дітей з особливостями розвитку часто мають значний досвід здійснення адаптації у себе вдома. Тому слід розпитати їх про всі види адаптацій, які вони використовують вдома.
При застосуванні різних видів адаптації зміст навчання залишається незмінним, а при застосуванні він змінюється. В окремих випадках використання модифікацій може виявитися необхідним для того, щоб надати конкретній дитині брати участь у групових заняттях. Модифікації можуть бути виконані шляхом:
 Скорочення змісту матеріалу, який необхідно засвоїти. Наприклад, на занятті з мовленнєвої діяльності дитині з РСА достатньо лише назвати певний малюнок, тоді як інші діти групи повинні його описати.
 Зниження вимог до участі в роботі – дитина може виконувати лише частину завдань. Наприклад, дитини з дефіцитом уваги може виконати лише два завдання, тоді як група дітей виконує п’ять.
Будь-які види модифікацій необхідно обговорювати з родиною дитини, оскільки у більшості випадків модифікація змінить те, що дитина має знати і вміти робити.
16
Портфоліо
Портфоліо – це спосіб фіксування, накопичення та оцінки індивідуальних досягнень дитини протягом певного періоду навчання.
Мета портфоліо: накопичення досягнень, відслідковування прогресу, представлення діяльності і розвитку за окремий проміжок часу.
Завдання:
- проаналізувати і узагальнити роботу;
- відобразити динаміку росту;
- представити роботу найбільш повно і ефективно.
Функції портфоліо:
 діагностична - фіксує зміни за певний проміжок часу;
 змістовна - розкриває спектр виконуваних робіт;
 розвиваюча - забезпечує безперервний процес освіти і самоосвіти;
 мотиваційна - відзначає результати діяльності;
 рейтингова - дозволяє виявити кількісні і якісні індивідуальні досягнення.
Педагогічна ідея навчального портфоліо як форма оцінки передбачає зміщення акценту з того, що дитина не знає і не вміє на те, що вона знає і вміє з даної теми, розділу.
Вимоги до портфоліо:
Портфоліо завжди візуалізоване (може бути у вигляді спеціальної папки, картотеки). Однак, його зміст не може зводитися до папки робіт дитини. Це має бути спеціально спланована та організована індивідуальна добірка матеріалів і документів, яка демонструє зусилля, динаміку і досягнення дитини в різних галузях. Тому кінцевою метою навчального портфоліо має бути унаочнення прогресу навчання за результатами навчальної діяльності.
В своїй роботі з дітьми з ООП ми використовуємо два види портфоліо: портфоліо педагога та портфоліо дитини.
Портфоліо педагога розглядається як спосіб фіксування, накопичення та оцінки індивідуальних досягнень дитини з ООП протягом певного періоду часу.
Укладання портфоліо допомагає:
- розкрити індивідуальні можливості дитини;
- простежити динаміку за певний період часу;
- визначити ефективність та реалістичність ІНП, а тому і коригувати його;
- здійснювати зв’язок між членами команди.
Розділи портфоліо педагог вибирає самостійно. Наші портфоліо містять такі розділи: Титульний листок: міститься загальна інформація про дитину, контактна інформація, фотографія дитини. Картка прийому дитини.
17
Анкета для батьків. Картки обстежень різними фахівцями. ІНП. Листки спостережень. Розділ «Моя сім’я»: цей розділ складають батьки разом з дитиною в довільній формі. Розділ «Розвиток дрібної моторики»: сюди вкладаються роботи дитини, які не йдуть в дитяче портфоліо з поточними коментарями . Розділи «Логіко-математична діяльність», «Мовленнєва діяльність» з поточними коментарями (якщо в цьому є потреба).
До портфоліо треба вміщувати не лише матеріали, які показують труднощі в навчальній діяльності та шляхи їх подолання, а й сильні сторони дитини.
Портфоліо дитини допомагає максимально розкрити індивідуальні можливості кожної дитини.
В інклюзивному класі портфоліо дитини добирає сама дитина, оскільки в шкільному віці діти більш зорганізовані, більш самостійні, більш відповідальні. В дошкільній інклюзивній групі дитяче портфоліо формує педагог з участю самої дитини. Воно знаходиться в доступному, знайомому для дитини місці.
Мета портфоліо дитини полягає у:
 Формуванні в дитини відповідальності і самостійності;
 Розвитку вміння давати якісну оцінку результатам власного навчання та діяльності;
 Розвитку вміння аналізувати власні інтереси, схильності, потреби і співвідносити їх з можливостями;
 Формуванні пізнавальних інтересів і готовності до самостійного пізнання;
 Самостійна добірка матеріалів портфоліо сприяє успіху, призводить до підвищення рівня самооцінки і впевненості у собі.
У наших інклюзивних групах портфоліо дитини представлене у вигляді об’ємної папки, в яку педагог разом з дитиною вкладає найкращі роботи, які на думку вихователя розкривають найбільш виражений потенціал дитини або які вихованець обрав сам. Ця папка обов’язково містить інформацію про дитину (прізвище, ім’я), вона знаходиться у відомому для дитини місці (наприклад у роздягальній); батьки можуть в будь-який час переглянути вміст портфоліо або навіть взяти його додому, щоб показати іншим членам родини.
Робота над портфоліо дитини з ООП чи з нормальним розвитком потребує активної допомоги батьків. Педагог має довести батькам її користь. Треба переконати їх у тому, що спільна робота над порт фоліо допоможе краще пізнати дитину, її реальні можливості, сприятиме ефективному зворотному зв’язку між батьками та педагогами. В період, коли дитина вчиться складати порт фоліо допомога батьків має бути найповнішою. В міру дорослішання дитини допомогу треба мінімізувати.
18
Спостереження
Одним із методів, корисних для вихователів, логопедів, психологів, є спостереження за дітьми у їхньому природному середовищі (вдома, у групі, на свіжому повітрі) та запис своїх спостережень. Таким чином вони отримують конкретну інформацію, якою можуть ділитися з батьками та іншими членами команди.
Щоб діяти як спостерігач, педагог повинен відводити час для спостереження та готувати відповідні засоби для запису своїх спостережень. Спостереження можуть охоплювати широкий діапазон – від коротких нотаток на аркушику паперу до розгорнутих анкет, які описують спеціальні заняття. (додаток)
Спостереження – це процес «вдивляння» у дитину під час її роботи або гри без втручання в її діяльність.
Мета спостережень:
 Визначити схильності, інтереси, вміння і потреби кожної дитини.
Спостереження дозволяють педагогам багато дізнатися про індивідуальні особливості дітей, що є необхідним для правильної мотивації малят і активного залучення їх до навчання.
 Оцінити процес розвитку дитини на протязі деякого часу.
Спостереження дозволяють педагогам оцінювати прогрес дітей у когнітивній, фізичній, соціальній та емоційній сферах на протязі навчального року.
 Визначити необхідність змін у середовищі.
Спостереження за іграми дітей дозволяють педагогам з’ясувати, чи задовольняють матеріали та організація оточення потреби дітей.
 Ідентифікувати проблеми.
Спостереження дозволяють зрозуміти, чи не потребують діти спеціальної допомоги (наприклад, внаслідок погіршення зору, слуху тощо). У разі ідентифікації таких проблем до роботи з дітьми можуть залучатися фахівці.
 Визначити оптимальні шляхи вирішення проблемних ситуацій.
Спостереження дозволяють педагогам передбачити, як діти будуть поводитися у тих чи інших ситуаціях. Наприклад, коли у них можуть спостерігатися напади гніву, як вони будуть реагувати на розлуку з батьками, коли у них можуть виникати суперечки через іграшки тощо. Такі знання дозволяють педагогам запобігати можливим проблемам і конфліктам.
 Оцінити необхідність корекції навчального плану.
На основі спостережень педагоги можуть робити висновки про необхідність модифікації навчального плану або розпорядку дня.
 Зібрати всю можливу інформацію про дитину, зокрема відомості, корисні для батьків та інших фахівців.
Спостереження дозволяють глибоко пізнати дітей, їхні інтереси, схильності, вміння, проблеми тощо. Зібрані відомості можуть виявитися важливими і корисними не лише для спостерігача, але і для інших членів команди, тому доцільно налагодити ефективний обмін інформації між педагогами, батьками і фахівцями. Окрім іншого, це сприяє налагодженню плідних партнерських стосунків.
 Допомогти батькам більше дізнатися про своїх дітей.
19
Висновки
Інклюзія – це не лише можливість перебувати в певному навчальному закладі. Вона також передбачає спеціальну організацію навчального процесу й надання підтримки дітям з ООП в умовах звичайного навчального закладу. Головна передумова досягнення успіху – не середовище саме по собі, а методика навчання.
Навчання в інклюзивних навчальних закладах корисне і для дітей з ООП, і для звичайних дітей, членів їхніх родин та суспільства загалом. Як свідчать дослідження, в інклюзивних групах та класах увагу зосереджено перед усім на розвиткові сильних якостей і талантів дітей, а не на їхніх проблемах. Взаємодія з іншими дітьми сприяє когнітивному, фізичному, мовному, соціальному та емоційному розвиткові дітей з ООП. При цьому діти з типовим рівнем розвитку демонструють відповідні моделі поведінки дітям з ООП і мотивують їх до розвитку та цілеспрямованого використання нових знань і вмінь. Взаємодія дітей з ООП з ровесниками в інклюзивних групах сприяє налагодженню між ними дружніх стосунків. Завдяки такій взаємодії діти вчаться природно сприймати і толерантно ставитися до людських відмінностей, вони стають чуйними, готовими до взаємодопомоги.
Інклюзивні підходи також корисні для сім’ї. Родини дітей з ООП можуть знаходити підтримку з боку інших батьків, вони краще розуміють у чому розвиток їхніх дітей типовий, а в чому атиповий, в також беруть активнішу участь у процесі навчання та виховання.
Вихователі інклюзивних груп глибше розуміють індивідуальні відмінності й особливості дітей, а також ефективніше співпрацюють з батьками ті іншими фахівцями (логопедами, психологами, дефектологами, спеціалістами з лікувальної фізкультури та ін.) Інклюзивна система освіти також корисна із суспільного погляду, оскільки завдяки спільному навчанню діти змалку вчаться розуміти й толерантно ставитися до людських відмінностей.
Внаслідок змін, які впроваджує інклюзивна освіта, виграють усі!